Що робити, коли ваш син полюбляє гратися у ляльки або хоче піти на уроки балету? Або коли дочка навпаки відмовляється грати у ляльки і любить одягатися у “хлопчачий” одяг?
Чи варто тривожитися за їхню сексуальну орієнтацію і коли починати це робити?
Чи означає це, що у дитини гомосексуальні схильності?
Чи можна “перевчити”…
І ще дуже багато запитань виникає часом у батьків з приводу статевих ролей та невластивих статі дитини ігор. Іноді це викликає тривогу про те, чи не є це ознакою гомосексуалізму у дитини.
Ці тривоги цілком зрозумілі, заплутатися у інформаційному потоці у наш час дуже легко. Приблизно 14% мам хлопчиків та 10% мам дівчат 4-5 років кажуть, що їхня дитина полюбляє одягатися, як малюк іншої статі. А 6% хлопчиків та 8% дівчат цього віку кажуть, що хотіли б належати до іншої статі. Як кажуть, зберігайте спокій, це належить до норми.
Але усе ж таки давайте розберемося.
Приблизно у три роки дитина починає говорити про себе “Я” (до цього найчастіше у третій особі). У цей час відбувається психічне народження особистості. Дитина починає відчувати і усвідомлювати себе відокремленим від інших, унікальним. Вона бачить, що має своє тіло, яке також відрізняється від інших. І починає розуміти, що є хлопчиком або дівчинкою. Тобто усвідомлювати свою стать, яка відрізняється від статі, наприклад, сестрички або братика. Це, звісно, відбувається не відразу і не в один момент, і триває період цього пізнання приблизно від 3 до 6 років. Це вік активного вивчення себе та інших. І саме у цьому віці дитина починає вивчати своє тіло, тіла оточуючих і ставити природні чисельні “незручні” запитання батькам.
Так відбувається статева ідентифікація. Статева ідентифікація – це те, ким людина себе усвідомлює, з якою статтю ототожнює. І це перший крок у подальшому виборі орієнтації.
А от орієнтація – це вже потяг (еротичний, романтичний, чуттєвий) до людини протилежної або своєї статі. Сексуальна орієнтація продовжує формуватися і у підлітковому віці. І тут приєднуються такі фактори, як цінності оточення, культурне середовище підлітка тощо.
На те, як формується статева ідентифікація (а потім і орієнтація), впливають різні фактори. Це генетика, гормональний фон, психологічні фактори, соціокультурні. І батькам, які занадто тривожаться про те, щоб їхня дитина не виросла гомосексуалістом, не варто забувати, що ми нічого не можемо зробити, щоб примусити дитину бути гомо чи гетеросексуалом. Насамперед, коли мова йде про генетику.
Але ми можемо допомогти дитині створити спрятливий психологічний фон для здорового формування її статевої ідентичності і щоб уникнути травматичного досвіду. І зробити це можна саме через ігри дитини. Це зовсім не означає, що хлопчикам треба забороняти грати у ляльки, а дівчатам – у машинки.Гра з ляльками допомагає малюкам освоювати взаємовідносини. Навчитися комунікувати, розмовляти, домовлятися. Крім того – це хорошамодель стосунків у сім’ї (зокема, гра «дочки-матері» та подібні до неї). Через таку гру діти саме і знайомляться з різними соціальними ролями, професіями. Адже до певного віку діти взагалі пізнають світ, знайомляться з його правилами і навчаються тільки через гру. Тому гра у ляльки – це дитячий і найефективніший спосіб навчитися правилам дорослого світу.
Іграшка, зокрема лялька, може стати способом пережити емоцію або почуття, яке, можливо, з різних причин не є доступним у реальному житті. Наприклад, наділивши лялькового персонажа рисами Страшного Героя, дитина не тільки може відокремити цей страх від себе, а й побачити, що страх не такий вже й великий. Лише розміром з ляльку. Або спробувати з ним познайомитися, поговорити, домовитися. І не варто забувати про те, що коли ви спостерігаєте за грою хлопчика чи дівчинки з лялькою, ви можете побачити те, що дитина вам може не розповідати. Наприклад, про те, з ким їй складно спілкуватися або кого вона боїться. Якщо, наприклад, у грі ви бачите злу Бабу-Ягу, яка свариться, послухайте, що саме вона говорить. І ви зможете зрозуміти, хто у житті дитини або в її сьогоденні був такою Бабою-Ягою. Спостерігайте за грою вашої дитини, і ви зможете побачити дуже багато саме з її гри у ляльки.
Дівчинка ж, яка віддає перевагу грі з машинками, також отримує корисні навички, наприклад, засвоює лідерські якості. Які, цілком ймовірно, знадобляться їй у подальшому дорослому житті.
Іноді не так важливо, ЧИМ грається ваша дитина, ніж те, ЯК вона це робить.Адже ті самі машинки можуть бути сім’єю, де є машинка-мама, машинка-тато і машинки-дітки.
Отже, у тому, що ваша дитина грає у іграшки, не призначені для її статі, від початку немає нічого страшного. Набагато важливіше тут, як ви реагуєте на ці ігри. Тому що якраз батьківська реакція стає позитивним або негативним підкріпленням, яке формує у розумінні та усвідомленні дитиною її подальше сприйняття та поведінку. Ваша тривога та хвилювання передається дитині дуже легко. Іншими словами, якщо дитині забороняти, сварити або якось по-іншому емоційно і з напругою реагувати на її дії, в її свідомості може закріпитися, що вона неправильна. Тому що робить не так, як від неї очікують. І такою її не будуть любити. А це вже прямий шлях до неприйняття себе, своєї ідентичності, у тому числі і статевої.
Однак, більше уваги все ж-таки варто приділити ситуаціям, коли дитина:
- наполегливо та неодноразово говорить, що не хоче бути хлопчиком/дівчинкою;
- хоче носити одяг тільки для дітей іншої статі;
- ніколи не хоче в іграх бути персонажем своєї статі.
Звичайно, це ще не привід бити на сполох, але придивитися уважніше до поведінки дитини в таких випадках є сенс. Зауважу, що мова йде про ситуації, коли це відбувається наполегливо та постійно. Можливо, якщо ваша тривога є надмірною, вам варто звернутися до психолога для наочної консультації.
Крім того, ви можете і самі підкорегувати статевий розвиток дитини у повсякденному спілкуванні з нею. А саме:
- створювати позитивний образ чоловіка/жінки, ненав’язливо підкреслюючи переваги чоловічих/жіночих якостей;
- допомагати дитині створювати позитивне ставлення до своєї статі (даючи посилання:«Добре, що ти хлопчик/дівчинка»);
- знайти у житті та забезпечити дитині якісне спілкування з авторитетним дорослим її статі (якщо у хлопчика немає можливості спілкуватися з батьком, це може бути тренер, т’ютор тощо);
- у сюжетно-рольових іграх міняйтеся з дитиною ролями, даючи можливість дитині побути не тільки у чоловічих та жіночих ролях, а й у дорослих і дитячих, різних професій. При цьому, наприклад, можна обговорювати, хто краще може з цією професією впоратись, чоловік чи жінка;
- у побуті та у життєвих ситуаціях варто давати можливість дитині відчути, що таке бути мужнім або жіночним, не обмежуючи при цьому можливості малюка;
- підбадьорюйте його, коли він демонструє успіхи у різних ролях;
- говоріть з дитиною про її майбутніх обранців, сворюючи їхній позитивний образ (наприклад «я впевнена/ий, що твій майбутній чоловік/дружина буде чудовим/ою»);
- потурбуйтеся про те, щоб у оточенні вашої дитини були діти різної статі.
Згідно з теорією Карла Густава Юнга у кожної особистості є і чоловіче, і жіноче начало. Вони «включаються» у нашій поведінці у різних життєвих ситуаціях. І вміння ними оперувати – життєво необхідні навички.
Однією з ігор, які дають можливість дитині відчути себе у чоловічій/жіночій ролях, єгра «Скульптор та Глина». Детальніше особливості і правила цієї гри читайте тут.
Нехай ваше спілкування з дитиною буде цікавим та корисним, наповненим любов’ю та прийняттям! Адже саме це допомагає дітям у майбутньому досягати успіху, будувати стосунки і жити у гармонії з собою та оточенням, незалежно від статі та орієнтації.