Причини розлучення

     Статистика вказує на такі причини руйнування родини:

-        матеріальні, побутові проблеми – 55%

-        пияцтво чоловіка або жінки – 39%

-        ослаблення сімейних цінностей для сучасного покоління – 27%

-        подружня зрада – 19%

-        психологічна несумісність – 17%

-        монотонність сімейного життя – 12%

-        нова любов – 11%

-        відсутність дітей – 7%

-        інше – 8%.

     В яких випадках можна розглядати розлучення як порятунок? Кожна сімейна ситуація – унікальна. Тому, виходячи з життєвого та професійного досвіду, визначимо ті ситуації, коли розлучення – як хірургічна операція за життєвими показниками: боляче, але необхідно, а після закінчення післяопераційного періоду взагалі починається нове, незвичайне життя. Таких «життєвих показників» не так уже й багато:

     1. Якщо ваш чоловік хронічний алкоголік (наркоман) і не хоче лікуватися;

     2.Якщо він є джерелом насильства (фізичного, сексуального, психологічного) і жорстокого поводження стосовно вас і дітей.

     Напевно, є ще якісь вагомі причини. Іноді люди зважуються на розлучення тому що в них просто відсутні навички спілкування: не вміють одне одного розуміти і чути, зате звинувачувати у всіх гріхах – будь-ласка.

А як же діти?

     Діти, навіть зовсім крихітні, прекрасно відчувають, наскільки емоційно благополучна навколишня атмосфера. Якщо ви намагаєтеся приховати сімейні складнощі і вигадуєте «легенду» про відсутнього батька, велика ймовірність того, що дитина одержить усе-таки й іншу інформацію. Але не від вас і цілком можливо не в тій формі, що їй підходить.

     Як діти реагують на розлучення батьків? Залежно від віку, особистісної специфіки і виховання.

    У психологічній літературі зауважують такі дитячі реакції на стрес:

          - втрата апетиту;

          - розлади травлення;

          - діатез;

          - страхи;

          - неспокійна поведінка;

          - розлади сну.

     Ще, за нашими спостереженнями, відбувається затримка мовного розвитку. Маленька дитина реагує на неадекватну поведінку батьків зміною стану здоров’я. Намагайтеся не тільки лікувати дитиною ліками (якщо це потрібно), але й дотримуватися режиму дня, спілкуватися з малюком так, щоб він відчув вашу любов – у голосі, посмішці, дотику. До року зв'язок між мамою та дитиною найбільш тісний. Для мами часто це ще і період великих фізичних перевантажень. Тому спить маля – лягайте поруч і відпоюйте. Порядок у будинку наведете, коли дитина трохи підросте.

     Якщо дитині 2 – 4 роки, можливі наступні реакції на стрес:

-        порушення сну;

-       повернення до поведінки немовляти (вікова регресія);

-       поява агресії (стосовно дітей і дорослих);